В житті чого тільки не трапляється. Ось і наші герої зустріли на своєму шляху тих, хто став доброю феєю в їх житті. Читайте і посміхайтеся!

Маргарита, 19 років, Москва: Їду я якось в метро, музику слухаю, книжку читаю, нікого не чіпаю. Аж раптом чую – хтось тицяє мене в плече. Дивлюся – хлопець: «Дівчина, я вас десь бачив! Ви в мультиках не знімаєтеся? Ви на Білосніжку схожі!». Ну, думаю, черговий підкат в метро, сказала «А ви що – один з семи гномів?» і відвернулася. Потім, правда, пожаліла, що так різко відповіла: хлопець начебто непоганий був, з почуттям гумору. Я просто в метро не знайомлюся, це мій принцип. Через пару днів виходжу з універу – а біля входу стоїть той самий хлопець! Та ще й з букетом квітів! А з букета стирчить маленька фігурка диснеївській Білосніжки. Каже, вчора після того випадку в метро кинув клич вконтакте (адже має спрацювати закон шести рукопо0жатий!). Знайшлися якісь спільні знайомі, які підказали йому адресу мого універу, а він прийшов прямо до останньої парі. Ми з Льошею разом вже рік, на річницю він подарував мені величезний торт – і знову з фігуркою Білосніжки.

Євгенія, 24 роки, Москва: Мій чоловік все літо жив на дачі і працював віддалено. І з ним жив наш товстий рудий кіт по кличці Товстий. Але це в місті він був товстим: на дачі він здичавів, ганяв сусідських кішок і навіть дрібних собак, волав на всю горлянку – і врешті-решт став сухорлявий і дикий. Бувало таке, що його будинку по три дні не було – гуляв десь. І ось так вийшло, що мій чоловік захворів. Температура, кашель, нежить, то-се. Кіт, який раніше з’являвся вдома тільки щоб стягнути яку-небудь їжу, з’явився не зрозумій звідки – і кілька днів поспіль лежав на дивані з чоловіком, грів його… А коли той став почувати себе трохи краще і у нього прокинувся апетит, кіт вийшов на ділянку і буквально через 15 хвилин приніс чоловікові прямо на диван полудохлую мишку. На, мовляв, господар, заручися…

Олександра, 27 років, Санкт-Петербург: Викликали з нареченим Über BLACK, щоб доїхати до загсу. Ну і тут на нервовому грунті я забула сумочку з обома телефонами і кільцями у машині! Ми благополучно вийшли, вже зустрілися в загсі з гостями, зайшли в зал, чекаємо. Про кільця не згадуємо. Бачу, відчиняються двері, ми думали, наш реєстратор, а це — захеканий водій з сумочкою. Видно, що втік, хвилювався! В той момент у мене не було часу навіть толком його подякувати.

Женя, 24 роки, Москва: Так вийшло, що моя колега зіграла важливу роль в наших відносинах з хлопцем. Якось ми їхали разом з нею в метро, зустріли мого молодого чоловіка. Їдемо втрьох і вона питає: «А ви де живете?». Ми збентежилися, сказали, що не живемо разом, почали розповідати, де він, де я. А потім, коли приїхали додому до Ігоря (мій хлопець), він говорить: « А твій колега права. Ми повинні жити разом! Переїжджай до мене!» І це через три місяці відносин. Але я не сумнівалася, відразу зрозуміла, що це серйозно, погодилася. З тих пір живемо разом.

Анжеліка, 29 років, Свіблово: З дитинства я мріяла про кішку, але батьки не купували, говорили, що шерсть всюди буде, запах і так далі. Ну, пережила як-то зросла, переїхала на власну квартиру. Стала мріяти про чоловіка. Нещодавно сиджу вдома, вечір, дзвінок у двері. Подумала, а раптом мій ненаглядний прийшов, ну, бувають же дива. Виявилося — хтось кошеня підкинув під двері і втік. Рудий такий, симпатичний жахливо. Взяла, звичайно: мрії починають збуватися! Тепер чекаю самі знаєте кого.

Посилання по темі:

Світ не без добрих людей