Якось восени познайомився з дівчиною на сайті знайомств, анкета ніяка, вік 34, фотка одна і не розгледиш хто на ній, ну так ніби десь там симпатична дівчина проглядається.
Вона мені написала щось на кшталт привіт і смайлик. Відповів їй, що не розумію кого і для чого вона шукає і взагалі, з такою фоткою немає ніякого бажання продовжувати розмову. Вона ніяк не зрозуміє мій тонкий натяк відвалити. Пише, зустрінемося, все побачиш сам, навіщо фотки? Шукаю чоловіка. Зустрінемося, познайомимось, поспілкуємось, буде видно для чого. Ну я пожартував стандартно, пишу, а груди покажеш? Дівчина не втрачається, захочеш, покажу. Думаю, ого горішок. Не пройшло ввічливо попрощатися. Пишу, мовляв, а раптом побачу груди, буду приставати. Знову відповідь, захочемо, чіпляйся. Ось думаю кіт у мішку, начебто й правильні слова пише, а з вигляду, начебто зовсім не та кого я шукаю. І головне читаю і розумію, що вона не бреше. Попросив телефон для пристойності.
Але потім замотався, все ніяк не міг подзвонити. У результаті через тиждень тільки подзвонив. Вона мене відразу дізналася, давай, каже, зустрінемося, я знову ввічливо так, мовляв не хочу я зустрічатися, немає настрою в кафе, в кіно ходити. А вона мені й каже, так приїжджай до мене, якщо не злякаєшся дітей. Мене це посміхнувся, мовляв чого тут боятися. Діти і діти. Сказав, що добре, подумаю. Ну і на цьому розмова закінчилася.
На наступний день, точно пам’ятаю була субота, я шурхотів вдома по господарству, готував і все таке, ну і на сайті висів. Вона пише, коли мовляв в гості приїдеш? Передзвонив, кажу так мовляв і так, весь у домашньому господарстві, ось щі доварюю за новоизобретенному рецептом. Вона говорить, а я, мовляв, теж весь день бігала, навіть не приготувала нічого, але як справи вдома доделаешь, приїжджай в гості. Ну я знову думаю, чого той час даремно втрачати і кажу їй, мовляв якщо і зможу приїхати, то після 23 годин. І тут вона каже, тоді я не буду лягати спати, я буду тебе чекати. І все це якось не нав’язливо і якось природно, мені ні одна дружина так ніколи не говорила. Відразу влаштовували істерики, що не зірвався з низького старту.
Ну значить я тут і думаю, треба з’їздити, аж цікаво, а щоб не подумала, що я динамист і відмазувався, типу зайнятий, зібрав з собою на доріжку. Каструлю, значить, з цими щами приготував, все завернув рушниками, щоб не остигало. Хліб, сметану, ще щось і пішов, значить, на побачення. З каструлею щів.
Всю дорогу тримав цю каструлю на вазі в одній руці, щоб не розлити, інший кермував, лаявся по повній, от думаю витівник, сам собі придумав проблему. Заходжу значить в квартиру і з порога, мовляв привіт, простягаю пакети з їжею, кажу, йди господиня на стіл накривай, я голодна, їсти хочу. Поки роздягнувся, помив руки, заходжу, а вона вже стіл накрила, до речі, красиво накрила стіл, щі значить ці розливає по тарілках, так як-то все природно, по-домашньому, без подиву.
Дивовижна, думаю, ситуація, прийшов кавалер, на перше побачення, знайомитися, з панночкою і замість квітів припер каструлю щів. Сіли ми вечеряти, поїли, щі треба сказати вдалися. Практично всі мовчки. Запитав про дітей, мовляв сплять? Сплять каже, всі троє. Ну і добре. Навіть якось і не особливо розмовляли, якось все само собою вийшло так природно, наче так і повинно бути. Поїли і пішли в спальню, вклалися в ліжко, я обійняв її, і ми просто заснули, без всяких там надмірностей, якось і без цього все було здорово.
Перед світанком я прокинувся, одягнувся і пішов, щоб мене вранці діти не бачили. Це був початок того, що поставило в моєму житті все на свої місця.
Автор: Тов. Летнаб.
