Відомо, що для зняття стресу фахівці використовують сміхотерапію, але, виявляється, існує і протилежна практика – люди збираються в групи, щоб наплакаться ласощі. Такі семінари плачу проводить в Японії Такаші Сага, який називає себе “Сомельє сліз”.
“Моя робота схожа на рекомендації з вибору вина, яке б найкращим чином підійшло до заказываемым страв, – сказав він. – Я підбираю книги, фільми і відеоролики, які не можуть залишити людей байдужими”.
Сага каже, що до плачу в Японії ставляться вкрай негативно і не заохочують його. Японці вірять, що можна плакати перед людьми, оскільки тим самим людина демонструє свою слабкість. Кара, незадоволений таким ставленням до цього прояву почуттів, прийняв рішення проводити семінари. Два рази в місяць він організовує “руикатсу” – семінар плачучи від радості. Коли люди, плачучи, отримують емоційну розрядку, вони позбавляються від напруженості і негативних думок.
“Сміх може позбавити лише від одномоментного стресу. Але, як показують дослідження, ефект від зняття стресу за допомогою сліз триває протягом тижня. Плач краще для вашого фізичного і психічного здоров’я”, – заявляє Сага.
Варто відзначити, що під словами Саги є наукова база. Так, кілька незалежних наукових досліджень довели, що, коли люди плачуть, зі сльозами з організму виводяться гормони, які виробляються організмом під час емоційної напруги. Тобто, сльози виводять їх з організму.
За словами Саги, більшість людей починають свої сеанси з кам’яним обличчям і не вірять у те, що їх змусять заплакати, але як би скептично не були налаштовані учасники, ще не було жодного випадку, щоб до закінчення зустрічі залишився хоч один чоловік, не промовили й сльозинки. Наприклад, один семінар розпочався з виступу оповідача, який зачитав сумну казку. За цим послідувала демонстрація емоційних відео під пісні Вітні Х’юстон “I Will Always Love You”. В результаті, досить скоро всі в кімнаті розплакалися.
“Я розчулився і не міг перестати плакати. Я насилу плачу будинку, але тут заплакати було дуже легко. Тут я позбавляюся від свого стресу”, – слова одного з учасників семінару.
