Осінь! Ти така різна! Тепла і ніжна, яскрава, чудова!
Ти дощами вінчана, з вітром ти заручена.
Сама По собі завжди, ніким ти не приручена!
Осінь! Ти мій улюблений сезон!
Адже восени познайомилися я і Він!
Осінь! Ти найкраща пора року!
Деколи хоч буває примхлива погода!
Ми народилися з Ним в один день –
У вересні, двадцять другого.
Наяву і уві сні –
Мені не треба іншого!
Обожнюю помаранчевий колір,
Жовті тони любить моя Мама.
Осінь дарує нам сонячне світло,
Осяваючи наш погляд лепот панорамою!
Небеса спорожніють, адже дощик пройде.
Сонце за хмаринки вже скоро зайде.
Коротше день, а ночі – довшими.
Але ми не замерзнемо – удвох тепліше!
Природа моєї Батьківщини – красива сама!
А восени вона – золотисто-промениста!
Гуляємо по алеях і ради дуже-дуже,
Дощ осінній дзвінко наш світ накриє вночі!
Ми будемо дивитися, як падає листя,
Як на горобині горять яскраво-руді китиці!
Закутаюсь в плед, обійму Його ніжно:
“Ти – мій золотий! Моєму житті надія!”
Осені оксамитовий сезон
Ми провели на Кримському узбережжі,
Де були тільки я і Він…
Любов, дихання, безмятежье…
Нам восени не буде нудно!
Для щастя адже трохи треба!
Він і наші майбутні діти!
Ну і для мене – помаранчеве пальтечко!
Любите осінь! Любіть Свого Коханого! Будьте щасливі!
Стаття бере участь у конкурсі “Як я провів осінь”