Більше половини жінок, які звертаються на прийом до гінеколога, страждають запальними захворюваннями. Наскільки небезпечно запалення?
Запалення – захисна реакція організму, що розвивається у відповідь на ушкодження і інфекцію. Ця реакція в нормі спрямована на повне знищення і видалення з організму збудника і відновлення пошкодженої тканини. Вираженість запальних реакцій в тканинах визначається особливостями збудника, станом власної мікрофлори, а також імунологічної реактивністю організму.
Розрізняють 4 стадії запалення (Овсянніков В. Р. 1987): 1 стадія супроводжується пошкодженням клітин і виробленням специфічних речовин, які називаються медіаторами запалення; під час 2 стадії відбувається накопичення рідини в області запалення ексудації, зниження концентрації бактеріальних токсинів, вихід імунних клітин в тканини, поглинання і перетравлювання бактерій). Завершальна стадія, відновленням пошкодженої тканини. Якщо запалення проходить правильно, всі перераховані стадії плавно змінюють один одного, то запалення завершується благополучно з мінімальним пошкодженням тканин органу і мінімальним порушенням функції.
Але при надмірній активності запалення у першій стадії можливе виникнення некрозу, значний ексудативний набряк призводить до ішемічного пошкодження тканин. Надлишкове відкладення фібрину може перешкоджати відновленню пошкодженої тканини і сприяти формуванню рубця. Якщо запальна реакція виражена слабо, що може бути пов’язане зі зниженою реактивністю організму, збудник не буде видалений, запальний процес стане хронічним, повільно розвивається, а функції органу будуть страждати.
Наприклад, при хронічному запаленні ендометрію – слизової оболонки матки, характерне порушення менструальної функції, а також безпліддя, невдалі спроби ЕКЗ (екстракорпорального запліднення) (А. З. Хашукоева, Н. Д. Водяник, С. А. Хлинова, Е. А. Цомаева. 2012).
Для того, щоб результат запального процесу був оптимальним, призвела до видалення збудника інфекції з організму, необхідно послідовний розвиток цієї захисної реакції, ні надмірне, ні занадто слабке. Отже, якщо збудник вже проник в організм, запальний процес виник, то потрібно керувати цим процесом, а не пригнічувати його.
Також необхідно забезпечити ефективне дію антибіотиків на мікроорганізми, що викликають запалення.
При запальних захворюваннях, викликаних патогенними мікроорганізмами, застосування антибактеріальних засобів обов’язково, але ефект їх залежить від багатьох факторів, в тому числі від того, наскільки добре вони проникають в осередок запалення, від наявності лікарської стійкості мікроорганізмів. Результат буде залежати і від активності імунних реакцій (синтез інтерферону, фагоцитоз, регуляція цитокинового статусу тощо).
Нестероїдні протизапальні препарати останнього покоління володіють невеликою кількістю побічних ефектів (можливий напад бронхіальної астми, сонливість, шум у вухах, запаморочення, роздратованість, набряки, зміна артеріального тиску і ін) і корисними властивостями – купірування симптомів запалення. Однак, вони не взаємодіють з антибіотиками і не впливають на їх ефекти, а також не надають регулює дії на прозапальні та протизапальні цитокіни.
У дослідженнях професора Ст. Ст. Тец та співавторів (2006) показано пряме потенціюючу дію комбінацій ферментів (препарат ВОБЭНЗИМ) на ефекти антибіотиків на мікроорганізми різних неспоріднених груп.
Позитивний вплив ВОБЭНЗИМ на здатність лейкоцитів синтезувати інтерферони на прикладі хворих хламідіозом описав академік РАН, д. м. н., професор Р. Т. Сухих і співавторами ще 20 років тому. ВОБЭНЗИМ сприяє фізіологічному перебігу запального процесу, запобігаючи його перехід в хронічну рецидивуючу стадію» (Михайлов І. Б., Стернин Ю. І. 2012).
Застосування ВОБЭНЗИМ сприяє відновленню нормальної активності клітинної та гуморальної ланок імунної системи (Урбан Е. О., 2004), дозволяє оптимізувати співвідношення спеціальних регуляторів запалення: прозапальних і протизапальних цитокінів (С. В. Мінаєв, 2004). Застосування ВОБЭНЗИМ оптимізує перебіг запалення, не пригнічуючи його, а сприяючи його повноцінного завершення. Крім цього ВОБЭНЗИМ підвищує ефективність антибіотиків. Це дозволяє видалити інфекційний агент з організму, уникнувши рубцювання і виникнення спайкової хвороби.
