Розмовляла з трьома дівчатами про кохання. Це абсолютно різні дівчини, і що спільного між ними лише те, що вони зовсім і не хотіли зі мною розмовляти ні про яку любов, але так вийшло.
Наталія Апрелева
Автор фото: aktat2007
Перша прислала мені довге виробниче лист, дуже чітке, але сумне, навіть якесь безнадійно сумний. Я звернула увагу на відтінок смутку, дівчина сказала: я все чекаю, коли це все закінчиться, адже коли-небудь повинно. І ми зійшлися на тому, що по закінченні цього всього буде ще сумніше.
Друга дівчина раптово запросила мене в театр, камерна сцена і якийсь спеціальний спектакль: чи типу капусняк, чи щось таке, для своїх. В театр піти не змогла, дівчина без образ відреагувала: сходжу одна, так навіть краще, мені давно треба подумати і прийняти рішення, – сказала вона, – а то все боюся, відкладаю. Я трохи знала про проблеми і мовчки співчувала. Дівчина поклала трубку, і у неї попереду ще було шість годин до початку вистави, щоб не думати.
Третя дівчина стояла попереду мене біля каси в супермаркеті, і вивантажує на стрічку по черзі апельсиновий сік, один літр, томатний сік, один літр, пляшку горілки, один літр, і завиток київської ковбаси, невеликий. П’ятсот грамів. Чорт забирай! – вигукнула вона, – гірчицю забула, Вовка любить! І побігла, побігла, реальним бігом, сковзаючись на білястої плитці.
Наталія Апрелева
Посилання по темі:
Авторська колонка Апрелевой
Форум “Психологія любові”
