Ця історія про мужність і дружбу, про страх смерті і про любов до життя.
Влітку 1985–го року, двоє молодих і честолюбних британських альпіністів — Джо Сімпсон і Саймон Йетс, під час спуску після важкого сходження по західній стіні Сеула Гранде (Перу), потрапили в халепу. У круговерті сніжного бурану Джо зірвався з карниза і отримав відкритий перелом ноги.
Ні слова не кажучи, Саймон організував страховку і став спускати постраждалого товариша. Невдовзі стався другий зрив, після якого хлопці потрапили в патове становище: Джо завис на мотузці в метрах від стіни, а Саймон, щосили утримуючи одного над безоднею, не міг навіть поворухнутися.
Зрештою, Саймон Ейтс зважився на крок, який назавжди змінить його життя — він перерізає мотузку сполучає його з одним. Врахувавши висоту падіння, Саймон припустив, що Джо загинув і пізніше спустився в один табір.
Але Джо вижив. Пролетівши десятки метрів, він провалився в тріщину на льодовику, чудом виліз звідти і зі зламаною ногою 4 дні повз вниз по льодовику до табору в долині. Він встиг в останній момент — Саймон і чекав їх внизу третій компаньйон збиралися згорнути намети і йти. “Приїхавши в Англію, Саймон зіткнувся з хвилею критики через свого вчинку. Джо завжди захищав його.” (с)
Пізніше Джо Сімпсон напише книгу “This game of ghosts”, в якій описав не тільки цей епізод, але і багато інших. А в 2003 році за мотивами цієї історії, був знятий фільм “Торкаючись порожнечі” (“Touching the Void” ).
