Протягом мільярдів років Земля тихо переносить свою атмосферу на Місяць — не через раптовий викид, а через постійне магнітне перенаправлення частинок. Нове дослідження Університету Рочестера підтверджує, що магнітне поле Землі, всупереч поширеній думці, не запобігає втраті атмосфери, а радше сприяє цьому, осідаючи леткі елементи на поверхні Місяця.
Летючі речовини на Місяці: стара таємниця
Місяць здається безплідним, але місячний реголіт (пухкий поверхневий шар пилу) містить напрочуд високі концентрації летючих елементів, таких як азот. Хоча сонячний вітер і вплив мікрометеоритів можуть пояснити деякі з них, вони не можуть пояснити спостережувані рівні. Наявність азоту, зокрема, вказує на інше джерело – таке, яке здатне обійти планетарний магнітний щит.
Роль магнітосфери Землі
Раніше вчені вважали, що як тільки Земля створить сильне магнітне поле, втрати атмосфери будуть мінімізовані. Однак останні симуляції показують протилежне. Магнітосфера, далеко не ідеальна сфера, розтягується під тиском сонячного вітру в кометний хвіст. Коли Місяць проходить через цей хвіст, заряджені частинки, зірвані з земної атмосфери, осідають безпосередньо на поверхні Місяця.
Це не нове явище. Процес триває протягом тисячоліть, дозволяючи летким сполукам накопичуватися в реголіті протягом мільярдів років.
Наслідки для дослідження Місяця
Це відкриття має значні наслідки для дослідження Місяця. Цей механізм не тільки може пояснити наявність кисню (який призводить до утворення води та іржі на Місяці), але також означає, що поверхня Місяця містить записи історії земної атмосфери. Місячний реголіт тепер служить капсулою часу, зберігаючи атмосферні композиції минулих епох.
Розуміння того, як земна атмосфера взаємодіє з місячною поверхнею, має вирішальне значення для майбутнього використання місячних ресурсів і для реконструкції екологічної еволюції нашої планети.
