Одвічне питання: «Чи мій червоний такий самий, як ваш?» — захоплювали філософів і простих мислителів. Тепер нові дослідження нейробіологів свідчать про те, що, як не дивно, існує чимало спільного в тому, як наш мозок обробляє кольори. Хоча індивідуальний досвід залишається загадкою, дослідники виявили дивовижні спільні риси в активності мозку при сприйнятті таких кольорів, як червоний, зелений і жовтий.
Розкриваємо секрети сприйняття кольорів
Загадка в тому, як мозок реагує на кольори. Існували дві можливості: або кожна людина має унікально сформовану мережу нервових клітин, які інтерпретують кольори, або сприйняття кольорів запускає відносно стандартний, передбачуваний патерн мозкової активності, який не сильно відрізняється від людини до людини.
Нещодавно нейробіологи Андреас Бартельс і Майкл Баннерт з Тюбінгенського університету та Інституту біологічної кібернетики Макса Планка в Німеччині досліджували це питання, опублікувавши свої висновки в Journal of Neuroscience. Їхнє дослідження переконливо свідчить про другу можливість: сприйняття кольорів, таких як червоний, зелений і жовтий, активує напрочуд загальний нейронний патерн у різних мозку.
Дослідження: відображення активності мозку під час сприйняття кольорів
Щоб вивчити це явище, Бартелс і Баннерт відстежували активність мозку 15 учасників, коли вони дивилися на різні відтінки червоного, зеленого і жовтого. Це дозволило дослідникам співвіднести нейронні реакції на різні кольори, а потім використовувати ці дані, щоб передбачити, який колір насправді бачив кожен учасник.
Результати виявили високий ступінь узгодженості в тому, як мозок учасників реагував на кольори. Нейронні реакції на ці кольори не сильно відрізнялися від людини до людини, що вказує на загальну базову систему нейронної обробки. Це важливе відкриття, оскільки воно означає, що, незважаючи на наш суб’єктивний досвід, біологічна основа сприйняття кольорів більш універсальна, ніж вважалося раніше.
За межами біології: суб’єктивне відчуття кольору
Хоча дослідження проливає світло на загальну біологічну основу сприйняття кольору, воно не дає повної відповіді на глибше питання як наш мозок створює унікальний, суб’єктивний досвід бачення кольору. Дослідники визнають, що це торкається набагато більшого, набагато складнішого питання про свідомість — як мозкова діяльність породжує внутрішні переживання, які є глибоко особистими.
«Ми розглядаємо лише біологію того, як розпізнаються кольори», — пояснює Бартелс. «Ми не знаємо, як це вплине на ваш індивідуальний досвід бачення червоного».
Це дослідження відкриває нові шляхи для вивчення взаємозв’язку між мозковою діяльністю та суб’єктивним досвідом — області, у якій багато чого залишається невідомим. Дебати про природу кольору та свідомості далекі від завершення, що обіцяє подальші дослідження та захоплюючі відкриття в найближчі роки.
