Пол Екман, психолог, який десятиліттями досліджував універсальну мову людських емоцій, відображених у виразі обличчя, помер 17 листопада у віці 91 року. Його робота докорінно змінила наше розуміння невербальної комунікації, вплинувши на такі сфери, як правоохоронна діяльність і кіно.
Наука про вираз обличчя
Дослідження Екмана протягом десятиліть прагнули додати суворості інтуїтивній людській здатності читати емоції. Він не просто спостерігав; він ретельно каталогізував тисячі рухів обличчя, пов’язуючи їх із певними емоційними станами. Його найважливішим відкриттям було те, що певні вирази обличчя є загальновпізнаваними в різних культурах, що свідчить про те, що вони закріплені в нашій біології, а не засвоєні через соціальні умови.
Одним із яскравих прикладів є його аналіз посмішок. Екман виділив 18 різних типів, демонструючи, що щира посмішка використовує м’язи навколо очей (orbicularis oculi ), створюючи видимі «гусячі лапки», тоді як вимушена посмішка не має цього очевидного ознаки. Це розрізнення застосовувалося до ситуацій, коли важлива емоційна достовірність, від допитів до навчання обслуговуючого персоналу.
Від ФБР до Голлівуду
Вплив Екмана вийшов далеко за межі академічних кіл. ФБР і Адміністрація транспортної безпеки (TSA) консультувалися з ним щодо покращення виявлення брехні та оцінки загроз. Його методи використовувалися, щоб навчити агентів розпізнавати мікровирази — швидкоплинні, мимовільні рухи обличчя, які виявляють приховані емоції.
Але на цьому його вплив не закінчився. Голлівудські аніматори та режисери також використовували його відкриття для створення більш реалістичних персонажів. Розуміючи тонкі рухи м’язів, пов’язані зі справжніми емоціями, вони могли надати анімованим обличчям більшої автентичності.
Спадщина та визнання
У 2015 році Американська психологічна асоціація відзначила внесок Екмана, зарахувавши його до числа найвидатніших психологів сучасності. Його робота переосмислила цю сферу, стверджуючи, що вирази обличчя є не просто продуктом культури, а еволюційними адаптаціями, які сприяють виживанню.
Дослідження Екмана залишили у спадок краще розуміння людського спілкування. Його відкриття показують, що емоції переживаються не лише внутрішньо; вони передаються через наші обличчя у спосіб, який долає мовні та культурні бар’єри.
Його робота залишається впливовою, формуючи те, як ми інтерпретуємо поведінку та намагаємося виявити обман. Наука про вираження емоцій продовжить розвиватися, але основоположні дослідження Екмана забезпечать його тривалий вплив.
