Цікава тема. Це – рівно про мене. Я – фаталистка, ледащо, скептик, споглядач і крапельку мрійник. Позаду багато бурхливих, пристрасних років, втрат і подолань. А десь, в самому затишному куточку постійно схвильованої або обуреного мозку ховається безневинна віра в чудо, яке завжди попереду.
В дитинстві мене так обожнювали батьки, що просто за логікою довелося стати найкращою і першої. Відмінницею, улюбленицею вчителів, центром класу, школи, потім тією, за ким все «бігають»… Вдома мені завжди дарували те, що я хотіла. Але я нічого особливого не хотіла, я народилася з дивним томлінням: «Хай буде чудо!». Поняття не маючи, чого саме я хочу. Але, залишаючись одна в своїй кімнаті, я підходила до вікна, дивилась на темні дерева, тонкий місяць або місяць з людськими очима і посмішкою і просила: «будь Ласка. Нехай буде щось хороше».
Було дуже багато доброго, ще більше поганого. Але під грифом «диво» зберігаю кілька чиїхось фраз, пару зустрічей, несподіваний головний погляд, власний гарячий відповідь на що-то…
Не раз і не два за життя я суворо згадувала байку Крилова «Бабка й мураха» і розуміла, що це мій вирок. Я – дивна бабка. Все життя багато працюю, звично обходжуся без відпочинку, гроші витрачаю відразу після отримання, розтягуючи залишок вже як доведеться. Причому, така ж система була у моєї мами, мого чоловіка… Іноді важко, але загалом нормально. Немає великої головного болю, куди запхати, що схопити, як заныкать. Жодна криза нічого не спалив. Від мурашиної метушні я приходжу в такий шок, що краще посплю. Сон – це такий же подарунок, як мрія і диво.
Взагалі-то і в Біблії сказано: «Живи сьогоднішнім днем, завтрашній сам про себе подбає». Ну, це, звичайно, такий афоризм, в який навіть бабка повинна внести корективи. Приміром, про моїх досить численних тварин завтрашній день не подбає. Про це має думати я і сьогодні. Але мова, звичайно, про інше. Про те, щоб вкладати в кожен день весь запал душі, увесь талант, усю любов, жалість і біль, не залишаючи «залишки» на завтра. І в цьому мудрість. Все залишене, стримане, втоплена, пригнічений перегорить, залишивши гіркий попіл.
Тому напередодні Нового року я запрошую всіх в суспільство яскравих бабок, яким немає діла до тих, хто тягне мішки, що пахнуть потім і ганьбою. Наша справа – літати уві сні, розмовляти з місяцем, вдихати свіжий вітер, любити і вірити в диво. Воно прийде тільки до нас. Це абсолютно точно.
Євгенія Михайлова – автор психологічних детективних романів. Журналіст за освітою, співпрацювала з провідними виданнями: «Вечірка», «Літгазета», «Правда», «Крокодил». Кілька років була автором і ведучою передачі Першого каналу. Почала писати детективи, щоб створити свій власний справедливий світ, де тільки вона може встановлювати закони.
У видавництві «Ексмо» виходить новий роман Євгенії Михайлової – «Зовсім як жива».
Посилання по темі:
Спецпроект Єви Ру «Новий рік і Різдво 2013»
Форум “Різдво і Новий Рік 2013”
