Домашні тварини
Вже майже рік у нас цей звір. Можна якісь висновки зробити. Перше-продавець нас жорстко обдурив. Зовсім це не дівчинка. Пацан звичайний. Самці дрібніші і дешевші. Ну да ладно, ми і цього заср…кхм…милашку любимо.
Друге-інформація про відсутність запаху від шиншил трохи не відповідає дійсності . Клітка стоїть впритул до мого робочого столу і якщо саша тиждень не прибирає в ній, то я розумію, що інформація абсолютно, абсолютно помилкова 🙂
Природно, запах наааамного-набагато менше, ніж від морських свинок або хом’ячків. І не такий їдкий, і відчувається тільки якщо підійти до клітки дуже близько.
Причиною запаху ще може бути те, що привчити свого звірка до “горщика” у нас не вийшло – чи то у нього не вистачає пари звивин для цього, чи то у нас. Якби він всі свої справи робив на наповнювач, то ми б і не знали про запах. А так він, сволота пухнаста, паскудить по всій клітці. Ми старіємося підсипати наповнювач погуще в ті місця, де він найчастіше це робить, але допомагає мало. Тому раз на тиждень саша генерує клітку, миє її всю зсередини з милом.
Цікаво дивитися, як він миється в піску – лягає на бочок і починає швидко-швидко крутитися навколо своєї осі.
Обожнює, коли йому чухають за вушком-блаженно закриває очі, підтискає передню лапку і балдіє. Впевнена, що якби вмів-муркотів. Пару раз настільки кайфанув, що аж заснув і впав носом вперед. Але почесушки приймає тільки якщо сидить в клітці і чесати його пальцем, просунутим через прути (добре, що осередки великі)). Якщо взяти на руки, то єдине, що він буде робити – намагатися втекти. При цьому не кусається.
Довго з ним, звичайно, не пограєш. Та й взагалі не пограєш, як з кішкою, наприклад. Погладити, почухати за вушком, пограти в догонялки по кімнаті, якщо він вивернеться і зістрибне з рук. За допомогою швабри і якоїсь матері дістати його з – під дивана, обтрусити від пилу і посадити в клітку-на цьому розваги закінчуються. Сидіти на руках і отримувати задоволення від того, що його гладять, він ще не вміє, та й навряд чи навчиться. Хоча один колега максима стверджує, що його шиншила (стара вже, років 10 звірку) любить спати у нього на грудях. Я поки таке мало уявляю-наш такий верткий, ні секунди спокійно на руках не посидить, не кажучи вже про “заснути”. Може з віком навчиться.
Поставили колесо. Дуже якісне, на підшипниках, тому крутиться абсолютно безшумно. У нас це колесо місяць не до кінця прикручене висіло – ми ночами на другому поверсі чули, як цей бігун скаче на першому :)) як тільки правильно прикрутили, настала тиша. Але крім колеса є керамічна годівниця, яку можна з гуркотом впустити з верхньої полиці на нижню. Є крейдяний камінь, яким теж можна погуркотіти. Та й просто поскакати з тупотом по клітці о 3 годині ночі – чому б і так 🙂 тому не уявляю, як люди з ними в невеликих квартирах живуть.
Поїсти любить, так. Якщо дати вкусняшку, то буде спокійно сидіти на руках і гризти її – можна гладити, не втече. За літо насушили йому коренів кульбаби, гризе їх. Покупні “солодощі” намагаємося рідко давати – шкідливі вони. Але з їх допомогою можна виманити його з самого затишного куточка, якщо втече.
